Право на ім`я фізичної особи та право на його використання визначено у главі 22 ЦК України, зокрема, конкретна фізична особа, яка може бути ідентифікована за певним іменем, має виключне право на використання власного імені в художніх творах.
Виключним правом відповідної фізичної особи є право на захист власного імені, метою цього правового механізму є можливість заборони третім особам на використання її імені у неприйнятних для неї сюжетах, які є домислом автора художного твору. У цьому випадку особа може ідентифікувати себе в розповідях третьої особи, оскільки будь-якій особі очевидно, коли йдеться саме про неї і коли використовується саме її ім`я в певному контексті у творі.
Частинами першою-третьою статті 296 ЦК України передбачено, що фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності.
Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, – батьків, братів та сестер.
Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.
Як виснував Верховний суд у постанові від 29.05.2024 у справі 752/7647/20, виняток на використання імені фізичної особи без її згоди стосується лише творів документального характеру.
Разом з тим використання імені фізичної особи в творі, який висвітлює не лише об`єктивні події, а й включає в себе домисел авторів, свідчить про порушення особистого немайнового права особи на використання власного імені.
Використання імені будь-якої особи без її дозволу є неправомірним. У такому випадку фізична особа має право вимагати зупинення порушення її прав і стягнення моральної шкоди.
Підставою для захисту порушеного права, передбаченого частиною другою статті 296 ЦК України, є сам факт використання імені незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про особу.